Скажи-ка мне мой друг, сколь много значим человек,
И что такое, этот гордый взгляд его,
Что замыслы, что дело его рук?…
И что сказать? – ни много, думаю, мой друг.
К примеру, скажем, вот, кто создал этот небосвод
И кто, скажи-ка мне, раскинул в небе звёзды
Дал им уставы, времена и дал им срок
И наделил их некой мерой власти?
Пр. А ты, мой друг, оставь скорей грехи свои
Отвергни их скорей и следуй за Иисусом
Всё ближе суд, лукавы дни
И места просто, больше нет для компромисса!
И от чего, скажи, ну так беспечен человек
Что беззаконием он кормит своё чрево?
В безумии сказал себе, я бог
А Истина, ха-ха, мне до Неё нет дела.
Гордые речи, друг мой, на его устах
Высокомерием – «у», жесты его пышут
И страха, нет в его глазах
Что Вседержитель наш, Он строго взыщет!
Пр. А ты, мой друг, оставь скорей грехи свои
Отвергни их скорей и следуй за Иисусом
Всё ближе суд, лукавы дни
И места просто, больше нет для компромисса!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
